Воздвиження Чесного Хреста Господнього (Здвиження, Здвиг) — велике християнське Дванадесяте свято.

27 вересня – Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Подія знайдення Чесного Хреста. Після того як здійснилися найбільші події в історії людства – Розп’яття, Поховання, Воскресіння і Вознесіння Христові, св. Хрест, що послужив знаряддям страти Спасителя, був загублений.

Після зруйнування Єрусалима римськими військами в 70 р. Святі місця, пов’язані із земним життям Господа, опинилися в забутті, на деяких були побудовані язичницькі храми.

Знайдення Чесного Хреста мало місце в царювання св. рівноапостольного Імператора Костянтина Великого. За повідомленнями церковних істориків IV ст., мати Костянтина, св. рівноапостольна Єлена, відправилась на прохання царственого сина в Єрусалим, щоб знайти місця, пов’язані з подіями земного життя Христа, а також св. Хрест, чудесне явлення якого стало для св. Костянтина знаком перемоги над супротивником.

Збереглися три різні версії переказу про знайдення св. Хреста. Згідно найбільш древньої (вона наводиться у церковних істориків V в. Руфіна аквілейського, Сократа, Созомена та інших і, ймовірно, сходить до втраченої «Церковної історії» Геласія Кесарійського (IV в.)), Чесний Хрест знаходився під язичницьким святилищем Венери. Коли святилище було зруйновано, виявилися три хрести, а також табличка з Хреста Спасителя і цвяхи, якими Він був прибитий до знаряддя страти. Для того щоб дізнатися, який з хрестів і є той, на якому був розп’ятий Господь, Єрусалимський єпископ Макарій (+ 333) запропонував прикласти почерзі кожен з хрестів до важкохворої жінки. Коли та зцілилася після дотику до одного з хрестів, всі присутні прославили Бога, який вказав на найбільшу святиню Істинне Древо Хреста Господнього, і Чесний Хрест був піднятий єпископом Макарієм для загального огляду.

Друга версія переказу про знайдення Чесного Хреста, що виникла в Сирії в 1 й пол. V ст., Відносить цю подію не до IV, а до III ст. і говорить про те, що Хрест був знайдений Протонікою, дружиною імп. Клавдія II (269-270), а потім захований і знову знайдений в IV ст.

Третя версія, також, мабуть, виникла в V ст. в Сирії, повідомляє, що св. Єлена намагалася дізнатися місце перебування Хреста у єрусалимських іудеїв, і врешті-решт один старий єврей на ім’я Іуда, спочатку не хотів говорити, та після катувань вказав місце – храм Венери. Св. Єлена повеліла зруйнувати храм і розкопати це місце. Там були знайдені три хрести; виявити Хрест Христовий допомогло чудо – воскресіння через дотик до Істинного Древа мерця, якого проносили повз. Про Іуду повідомляється, що той згодом прийняв християнство з ім’ям Киріак і став єпископом Єрусалиму.