Вітаємо Вас на блозі Центральної Районної Бібліотеки ЦБС "Свічадо". Ми працюємо для Вас.

Опубліковано: 17.07.2013

Афористична поличка

“Ніщо так легко не засвоюється пам’яттю, як думка, відлита в афоризм”

Володимир Канівець

Афоризм – стислий вислів, певна думка, лаконічно сформульована“,   – так свідчить енциклопедія.

Це один із найзагадковіших жанрів світового писменства. Ось уже яке тисячоліття він живе напрочуд активним життям. І авторським, і читацьким. У кожній національній літературі з’явилася шерега письменників, які спеціалізуються в новому жанрі – афористичному. Ось,  на цій поличці Вашій увазі пропонується збірка афоризмів українських авторів.  Український афоризм – витвір нашого історичного буття і національної свідомості. В ньому осмислення минулого, полеміка з сьогоденням, апеляця до майбутнього, а іноді і пророцтво.

Висловлюємо сподівання, що письменники, публіцисти, журналісти, викладачі української мови, народознавці та інші читачі нашого блогу, яким трапилася нагода познайомитися із скарбницею української мудрості, спробують і себе у чудовому жанрі афористики.

Будь-які зауваження, побажання, роздуми над опублікованим будуть вивчені та проаналізовані Адміністрацією блогу.

 

 

Святослав І Хоробрий

(? – 972)

великий князь Київський

Мертві сорому не мають.

Лука Жидята

(? – 1059)

церковно-політичний діяч Київської Русі

Не має бути щось одне на серці, а інше на вустах.

Під братом не копай яму – і не вкине тебе бог іще в більшу.


Юрій Липа

(1900-1944)

письменник, історіософ, лікар

Як можна інакше дивитися на світ, як не з нутра власної нації?

Призначення України є тільки в ній самій, її доля є в її людях.

Хто може дати право українцям? Воно в них самих.

Місія письменника в суспільстві – провідництво.

Феодосій Печерський

(? – 1074)

релігійний діяч Київької Русі

Не належить хвалити чужу віру.

Приходь до своєї віри добрими справами.


Олена Теліга

(1906-1942)

поетеса, громадський діяч

Держави стоять не на династії, а на внутрішній єдності і силі народу.

Вміти сказати “ні” коли від тебе вимагають сказати – “так”.

Мелетій Смотрицький

(бл. 1578-1633)

поет, церковний діяч

Хто розумний із ветхих руїн не тікає?

Очисти серце, щоб прийняти мудрість, котра у підступну душу не входить.

Чи може бути пастерем і вчителем той, котрий сам ніколи не вчився?


Олег Ольжич

(1907-1944)

поет, археолог, громадський діяч

Є незмінна земля, і усе на ній – зміна невпинна.

Захочеш – і будеш!

Здорові і молоді народи не знають самообмеження.

Володимир Мономах

(1053-1125)

великий князь Київький, письменник

Ні питтю, ні їжї не потурайте, ні спанню.

Над усе шануйте гостя, відкілля б він не прийшов: чи простолюдин він, чи знатний, чи посол.

Не забувайте того доброго, що вмієте, а чого не вмієте, того навчайтеся.


Михайло Колодзінський

(1902-1939)

військовий діяч, публіцист

Україна тільки тоді була сильна й займала належне місце в історії, як чинила згідно зі своїм призначенням. Коли зрікалася своєї місії, то упадала.

Перемога наша – в руках Бога, але геройство наше – в наших руках.

Шлях на Схід Європи пролягає через Київ.

Мусиш боротися, інакше згинеш.

Нестор Літописець

(бл. 1056 – після 1113)

Ієродиякон Києво-Печерського монастиря, митрополит

Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу, – це джерела мудрості.

Книги – бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємося, вони узда для тіла і душі.

З книжних слів набираємося мудрості й стриманості.


Оксана Забужко

(р. н. 1960)

письменниця літературознавець

Література ніколи не буває невинною – навіть якщо дуже хоче бути такою.

Недописаний вірш утворює екологічну нішу.

В дитинстві ми всі ще такі, як задумала доля.

Кирило Туровський

(? – 1182)

письменник

Давайте не лише язиком поговоримо, проголошуючи написане, але, із розмислом учитавшись, подбаємо ділом сповнити це.

Немає гріха, котрий би перевищів би Божу милість.

Ніякий сан у цьому світі не збавить од мук тих, що порушують заповіді.


Пантелеймон Куліш

(1819-1897)

письменник, громадський діяч

Змовчана правда краща от голосної брехні.

Нема там добра, де нема правди.

Своєї мови рідної і свого рідного звичаю вірним серцем держітеся.

Іван Драч

(р. н. 1936)

поет, державний і громадський діяч

Кожен українець – це “троїсті музики”: одне – думає, друге – каже, третє – робить.

Тіні наших незабутих, незабутніх українських предків мають знайти спокій, навіки оселившись у пам’яті народу.

Хто сумнівом битий, той не може вести.

Коли людина не встане з колін, то вона не далеко зможе пройти.

Скільки українцій, за давньою традицією, шукали таланту у розбудові чужих держав?!

Навіщо нам вороги? Ми самі собі вороги!

Дивовижний народ українці! Найбільші його вороги сконали своєю смертю.


Данило Заточник

(кін. ХІІ – поч. ХІІІ ст.)

філософ, релігійний діяч

Мова довга не є добро.

Мерця не розсмішити, глупака не навчити.

Не муж між мужами, якщо ним жона володіє.

Не море топить кораблі, а вітри.

Не сій на межі жита ані мудрості на серці нерозумних.

Олександр Перлюк

(р. н. 1959)

літератор, журналіст

Немає значення, що саме людина бачить, головне – як вона на це дивиться.

Одна хвилинка, а скільки в ній вічного!

Вчитися ніколи не пізно, але як пізно людина починає це розуміти!

Ілюзія щастя нерідко робить людину справді щасливою.


Іван Вишенський

(між 1545-1550 – бл. 1620)

письменник

Не ганьби, бо оганьблений будеш!…

На життя народитися – це коли, вийшовши з утроби у цей світ і дійшовши зрілого віку, думка вже має силу відрізнити зле від доброго.

Роман Коваль

(р. н. 1959)

письменник, громадський діяч

Якщо прагнеш оплесків- ти недосконалий.

Життя нації – у дії, безспертя – у слові.

Розумний шукає істину, мудрий – дарує її.


Касіян Сакович

(бл. 1578 – 1647)

поет, філософ

Народи до свободи ідуть от природи.

Тупою сокирою не стільки нарубаєш, як утомишся.

Найбільше досягають мети і великого успіху ті, хто намагається знайти вірного і доброго друга.

Богдан Хмельницький

(1595 – 1657)

Гетьман України

Справедливість цього світу так розмірена, що в одних відбирає, а другим дає владу і мудрість.

За здобутком завжди втрата простує.

Що рука людська зробить, те й зруйнувати може.

Все те, що буде зроблене проти, на твою ж таки голову і впаде.


Олександр Ільченко

(1909-1994)

письменник

Скаржачись на вічний плин часу, ти гаєш його.

Мова – перша зброя в боротьбі: вижеве мова, вижеве й Вітчизна.

Кожне життя є наслідок солодкої любові, а кожна любов є початком гіркого житя.

Іван Мазепа

(1639-1709)

Гетьман України, поет

Жалься, Боже, з України, що не в купі має сини!

Що не всім нам панувати, не всім дано всеє знати і речами керувати.

Годі вступати в раду тому, кого не покликали.


Микола Полотай

(1909-1987)

письменник

Помиляється той, хто вказує на помилку ватажка.

Головне – осідлати. Поганяти легше.

Відповідатимеш сьогодні за те, що вчора ти мовчав!

Копитом до душі не достукаєшся.

Іван Величковський

(1651-1701)

поет, священник

Хто змолоду не хоче трудитися, в старості зле постраждає.

У вбогого трохи є, в жебрака – нічого, понад міру – в багача, а досить – ні в кого.

Інакше дивиться на світло орел, а інакше – сова.

Блажен, хто пам’ять смерті у серці мав.


Дмитро Мирон-“Орлик”

(1911-1942)

громадський і військовий діяч, публіцист

Доля України вирішується в наших душах і серцях.

Не Україна для нас, а ми для України!

Держава зберігає та передає грядучим поколінням не лише матеріальні здобутки, але й твори духу і думки, прапори великих історичних чинів та пам’ять про великі подвиги й історичні постаті.

Данило Туптало

(1651-1709)

поет, релігійний діяч

Кожна річ, що писанням утверджена, не буде у забуття та невідання йти.

Треба із терпінням зносити те, чого уникнути неможливо.

Кончина смертна з’являє, яке життя було.


Василь Сухомлинський

(1918-1970)

педагог, письменник

Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе.

Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.

Егоїзм – першопричина раку душі.

Нікчемність – рідна сестра підлості.

Сім’я – це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави.

Розніжені й розбещені індивідууми формуються тоді, коли в їхньому житті домінує єдина радість – радість споживання.

Людина така, яке її уявлення про щастя.

Роки дитинства – це насамперед виховання серця.

Іларіон Ярошевицький

(?-1704)

поет

Слізка сильніше одна діє, ніж цілий потік.

Завжди звірине життя звірами робить людей.

Щкоду приносить любов, що про ненависть казать!

Горе прийде, як любов у кригу замерзне тверду.


Іван Максимович

(1651-1715)

поет, релігійний діяч

Як хочеш життя і світ пізнати, то ворога і друга старайся придбати.

Як розум чоловічий нічого пізнати не може, що є поруч, навіщо бажати заховане взнавати?

Шукати досконалість найвищу – безум’я!

Лев Силенко

(р. н. 1921)

філософ, релігійний діяч

Що більше в народі байдужих “я”, то трагічніша доля народу.

Утратиш віру в себе – значить, шлях твого життя не твій.

Чим людина самодисциплінованіша, тим вільніша.


Іван Торновський

(бл. 1651-після 1705)

поет

Не заносся, людино, тебе це обманить.

В віках, у царстві людськім, той, власне, панує, хто мудро сам собою і серцем керує.

Не штука карту світу в ланцюг закувати, а спробуй свого серця повіддя тримати.

Чи ж людська ненадійність вічне щось збудує?..

Пилип Орлик

(1672-1742)

Гетьман України в екзилі, письменник, поет

Народ завжди має право протестувати проти гніту.

Кожна держава складається і стверджується непорушною цілістю кордонів.

Володарі, що дорожать своїм добрим ім’ям та славою більше ніж інші люди, виставлені на суд загалу.


Степан Горлач

(р. н. 1921)

поет, громадський діяч

Найбільший біль – це той, що ми його ні з ким не розділили.

В минулому ми вміли проливати кров, але не бракувало і тих, які професійно проливали сльози.

Подвійна праця та, що без охоти.

Хто для себе жити хоче, той життя своє марнує.

Володимир Канівець

(р. н. 1923)

письменник

Якщо історики пророкують минуле, то письменники відтворюють його.

Несмак показує, який має бути ідеал.

Слово у вірші – це нота музичного твору.

Питань нескінченна безліч, а відповідь одна: усі смертні.

Живучи в світі, що створюєш, не бачиш світу, що довкола.

Дивна справа: неписані закони знають усі. Писані – тільки ті, хто їх писав.

Найбільше позичає грошей той, хто не збирається їх віддавати.

Правила створюються для того, щоб дурні їх виконували, а розумні – знаходили винятки.

Маса дивиться на інтелектуала, як бджола на трутня.

Хочеш удавати мудрого? Мовчи, коли мудрий говорить.

Ніщо так легко не засвоюється пам’яттю, як думка, відлита в афоризм.


Володимир Канівець

(р. н. 1923)

письменник

Якщо історики пророкують минуле, то письменники відтворюють його.

Несмак показує, який має бути ідеал.

Слово у вірші – це нота музичного твору.

Питань нескінченна безліч, а відповідь одна: усі смертні.

Живучи в світі, що створюєш, не бачиш світу, що довкола.

Дивна справа: неписані закони знають усі. Писані – тільки ті, хто їх писав.

Найбільше позичає грошей той, хто не збирається їх віддавати.

Правила створюються для того, щоб дурні їх виконували, а розумні – знаходили винятки.

Маса дивиться на інтелектуала, як бджола на трутня.

Хочеш удавати мудрого? Мовчи, коли мудрий говорить.

Ніщо так легко не засвоюється пам’яттю, як думка, відлита в афоризм.

Феофан Прокопович

(1681-1736)

філософ, поет

Всього не можна охопити навіть думкою.

Надто шкідлива та розкіш, яку за страждання купують.

Холодний стиль – це мертва думка під виглядом багатослівності.

Це ж велика дурість – хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.

Душа людини є така потаємна й мінлива, що жодною силою її не можна ні розгадати ані зрозуміти.

Всі прагнуть навчати інших, а самі не хочуть вчитися.

І від добрих вчителів не всі добре вчаться.

Наша Батьківщина благає допомоги красномовства, бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою.


Павло Загребельний

(р. н. 1924)

письменник

В літописах годі шукати згадок про веселих людей.

Смерть володаря завжди несподівана.

Дехто вмирає, так і не народившись.

Ніколи не бійся ворогів великих – остерігайся дрібних.

Хто починає з втрати незалежності суджень, кінчає втратою сил душевних.

Помогти можна тільки тому, хто цього хоче.

У літописців є найстрашніша зброя – замовчування.

Стаєш безпорадним, коли не знаєш, з ким боротися, що долати.

Життя має ціну лиш доти, поки воно доцільне.

Семен Климовський

(? – бл. 1730)

 поет

І неправда є свідок.

Ніхто не може учинити добра без правди, вона захована в будь-якому доброчинні.

Буде милість твоя зайва, коли суд лукавий.

Промінь слави навіки смерть згасить.


Митрофан Довгалевський

XVIII ст.

поет, драматург

 

Рідше у гості ходи – будеш дорожчий тоді.

Як бджола тебе куса, потерпіти треба, бо ти гнівом безліч жал викличеш на себе.

Дуже мало людей керуються розумом – керманичем свого плавання.

Людське тіло є старше душі.

Зміну ходи мимоволі викликає зміна долі.

Те, що ти іншим співав, будуть співати тобі.

Данило Рудий

(1926-1983)


літератор, економіст

Дзеркало завжди каже правду, але робить це мовчки.

Віра в те, що дурні не думають, – найнебезпечніша форма оптимізму.

Якщо тебе “з’їли”, ти був потрібен людям.

Не варто ображатися на правду. Краще відповісти тим само.


Юрій Мушкетик

р. н. 1929

письменник, громадський діяч

Націю творять сукупно всі, навіть великі лиходії.

Брак бажань – найкращий засіб проти страху.

Світ гарний, і створений нам на втіху,тільки треба вміти брати його в душу.

Нас найдужче вабить та тривожить те, що не збулося.

У мудреця багатство відіграє службову роль, а в дурня – панівну.

Георгій Кониський

(1717-1795)

філософ, письменник

Істина є добром інтелекту.

Логіка є чеснотою інтелекту.

Мудрець не придушує пристрасті, а керує ними і стримує.

Всякий жадібний є нужденним. Свідченням нікчемних людей не слід надавати жодної ваги.

Зберігати – продовжувати акцію творення.

В природі ніщо не відбувається випадково, а лише для певної мети.

Без пізнання мети ніщо не можна належно вивчити.


Михайло Козачинський

(1699-1755)

поет, педагог

Як без крил птахам бува годі полетіти, так і людям без наук також не зажити.

Той, хто зранку до вчення старанно сідає, над книжками не дріма, жалю не зазнає.

Не тікай від мудрості, матимеш підмогу, будеш прагнуть, то вона виведе в дорогу.

Як зумієте спрягти вчення й добрі нрави, отоді життя у вас буде повне слави.

 Ліна Костенко

р. н. 1930

поетеса, громадський діяч

Нерівня душ – це гірше, ніж майна!

Держава – держить. Бо вона держава.

У неї скипетр влади у руці.

З-за ґрат свободу краще видно.

Здушили сльози – не виходь на люди.

Болить душа – не виявляй на вид.

Ми любимо тих, що знали нас молодими, їхня пам’ять – музей коштовностей, які ми колись розгубили.

Адресовані людям вірші – найширіший у світі лист.

Поразка – це наука. Ніяка перемога так не вчить.

Єдиний, хто не втомлюється, – час.

Художнику, ти – пілігрим: йдеш по святих місцях людського духу.

Не було епохи для поетів, але були поети для епох!

Поет – це медіум історії.

Народ шукає в геніях себе.


Григорій Сковорода

(1722-1794)

філософ, поет

Всякому городу нрав і права, вкяка імієт свій ум голова.

Визначай смак не за шкаралупою, а за ядром.

Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений.

Як нерозумно випрохувати те, чого можеш сам досягти.

Світ ловив мене, та не спіймав.

На новий путівець шукай нові ноги.

Не розум від книг, а книги від розуму створилися.

Не той дурний, хто не знає… але той, хто знати не хоче.

Що швидко запалюється – те раптово гасне.

 Григір Тютюнник

(1931-1980)

письменник

Життя справді складне, і єдиний у нього підручник – досвід.

Знати людину глибоко – страшно.

Великі пристрасті – велика література.

Любов – це одне з найкращих психічних захворювань.

Найздібніша людина та, яка зуміє вчасно і точно визначити свої здібності.

Мрія дає нуль, якщо її не зробити життям.

Зустріч з величчю робить нас скромнішими.

Найстрашніше для людини – сама людина.

Образа притаманна слабким.


Іван Котляревський

(1769-1838)

поет, драматург, громадський діяч

Блаженна лож, когда биват в пользу ближніх, а то біда… що часто лжемо ілі ради своєя вигоди, ілі на упад других.

[На] кого безталання нападе, тому нема ні в чім удачі.

Хто презирає рідних своїх, на такого ні в чим положитися не можна…

Біда для нас – судьби устав!

Хто живе в світі необачно, тому ніде не буде смачно, а більш, коли і совість жметь.

Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює.

Ласкою всього достанеш, а криком та лаянням нічого не візьмеш.

Мужича правда єсть колюча, а панська на всі боки гнуча.

 Євген Дудар

р. н. 1933

письменник-сатирик

Пам’ять, як жінка, зраджує саме тоді, коли на неї найбільше покладаєшся.

Вбивав час, поти той не вбив його.

Про героїв старих воєн згадують переважно перед новими.

У тих, хто повзає, інфарктів не буває.

Коли у гумориста нема почуття гумору – ще не страшно. Страшніше, коли нема почуття міри.

Усмішка – повітря, яким душа дихає.

Виливаючи душу, пам’ятай, що людина – не помийна яма.

З нечесним ворогом будь-які методи боротьби чесні.

Не визволить безсилого безсилий.


Василь Довгович

(1783-1849)

поет, філософ

Все-бо минає, лише справа прекрасна живе.

Славен, хто зборов пишний гонор свій, хто кінця дійшов у борні святій.

Що колись сталось, ніколи до нас не повернеться знов.

Світ того шанує, хто над ним панує.

Той має щастя, у кого ім’я переходить у вічність.

Часто в житті нагород доброчесність не має.

 Борис Олійник

р. н. 1935

поет, державний і громадський діяч

Смерть не списує вини.

На те й дорога, щоб іти.

А ти гадав: безсмертя річ проста?

Немає у житті середини. Є тільки фланги й тільки – центр.

Страшніше смерті – воля на приколі.

Коли минуле спродав на базарі, ти вже продав грядуще і себе!


Микола Гоголь

(1809-1852)

письменник

Архітектура – теж літопис світу: вона горорить тоді, коли вже мовчать і пісні, і перекази.

Бути у світі й нічим не позначити свого існування – це здається мені жахливим.

У кожнім слові безодня простору.

Стражданнями і горем визначено нам добувати зернини мудрості не видобуті із книг.

Поети з’являються не звідкись з-за моря, а виходять зі свого народу.

Театр- це така кафедра, з якою можна багато сказати світу добра.

Молодість щаслива тим, що в неї є майбутнє.

У письменника тільки один вчитель: самі читачі.

У літературному світі не має смерті.

 Василь Симоненко

(1935-1963)

поет

Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину.

Вічна мудрість простої людини в паляниці звичайній живе.

На світі той наймудріший, хто найдужче любить життя.

Нема нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини.

Поезія – це прекрасна мудрість.

Як простір немислимий без руху, так поезія немислима без думки.

Формалізм починається там, де кінчається думка.

Живе той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя.

На цвинтарі розстріляних ілюзій уже не має місця для могил.


Левко Боровиковський

(1806-1889)

байкар, поет

Хто добре робить, той не хвалиться нікому.

Хто вище злізе – дужче пада.

Жартуй собі, шути, та миром не мути.

Мор, голод і війна – то страшні людоїди; а ще страшніші – злі сусіди.

Усякий знає: хто солодко живе – той гірко умирає.

 Василь Захарченко

р. н. 1936

письменник

Не так страшна смерть, як непам’ять.

Легко бути де Голлем, де давно збудовано державу.

Можна ходити рідною землею, а можна топтати її.

Рідна мова дається народові Богом, а чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів.

Без милосердя і справедливість у світі звелася б до одного: око за око, зуб за зуб.


Тарас Шевченко

(1814-1861)

Пророк України

У всякого своя доля і свій шлях широкий…

Раз добром нагріте серце вік не прохолоне!

Найбільш гірка отрута нашого морального буття – безнадійність…

Історія мого життя складає частину історії моєї Батьківщини.

В своїй хаті – своя правда, і сила, і воля.

Учітеся, брати мої, думайте, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь.

Слава – заповідь моя. 

Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя.

 Андрій Крижанівський

(1936-1989)

літератор

Людину можна прибити на смерть, а можна на все життя.

Сміється той, хто сміє.

Нема захисту лише від бездоказової критики.

Нема поганих ліків. Є нікудишні хворі.

Думки інколи приходили і в його голову. І з жахом розбігалися.

Дальтонізм є оригінальним баченням світу.

Його твори витримали десятки видань. Читачі – жодного.

Думку не можна вбити. Її можна погодити.

Добро торжествує. Зло – діє. 


Констянтин Ушинський

(1824-1871)

педагог

Тільки особистість може творити особистість, тільки характером можна утворити характер.

Життя людське завмерло б на одній точці, якби юність не мріяла.

Страх – рясне джерело пороків.

Книга… залишається німою не тільки для того, хто не вміє читати, а й для того, хто… не уміє витягти з мертвої букви живої думки.

Як не можна жити за взірцем іншого народу… точно так само не можна виховувати за чужою педагогічною системою.

Кожному народові призначено відігравати в історії свою особливу роль. І якщо він забув цю роль, то повинен піти зі сцени: він більше не потрібен.

Коли зникає народна мова, – народу більне не має!

 Валентин Мороз

р. н. 1936

історик, громадський діяч

Бува, мовчанка голосніша за крик.

Найтяжче мучиться той, хто найдужче боїться.

Коли беремо чужий взірець за норму – завжди стаємо “не такі”.

Великі правди пишуться вогнем.


Василь Лісовий

р. н. 1937

філософ, громадський діяч

Вічність – це симфонія, складена верховіттями наших душ.

Культура, що усвідомлює власну велич, не прагне поглинути іншу.

Дорога до себе не означає зустрічі з собою.

 Леонід Глібов

(1827-1883)

байкар, поет-лірик

Коли любиш -люби серцем, а не язиком.

Іноді з’їси і не доволі, зате живеш на волі.

Дурний порядок – дурне й діло.

На те щука в морі, щоб трусивсь карась.

Нічого Ослові дорікати… Лучче б розуму спитати у того, хто його наймав.

Шукають щастя нещасливі.

Хто кохав життя ледаче – непереливки тому.


Валентин Чемерис

р. н. 1936

письменник, журналіст

У скупого і веселка одноколірна.

Кожний стовп прагне повчати дерево, як треба рости.

Ми тому й бідні, що дуже багаті.

Коли оголошують війну палацам, миру не буває і в халупах.

Мертва догма, але яка живуча!

Що вдієш, доводиться помилятися, адже живеш уперше.

Коли помилки часто повторюються, їх можуть визнати за правило.

 Михайло Старицький

(1840-1904)

письменник, драматург, громадський і театральний діяч

Живеш на Україні, то знай її мову!

Для неука дуже легкий спосіб зрікатись: не бачив Америки – значить, нема, не чув про Канта – значить, вигадали!

Життя несе непереможну стать, воно і нам колись осушить сльози.

А ви любіть свою окрадену родину, – й за неї сили до загину і навіть душу положіть!


Панас Мирний

(1849-1929)

письменник, громадський діяч

Життя – що стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши

Дожидатись страшного страшніше, ніж його переживати

Легка тому робота… хто її робить по своїй волі.

Своєї долі не вгадаєш.

Мова – жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.

 Борис Грінченко

(1863-1910)

письменник,  лексикограф, громадський діяч

Хай згине все, коли не всіє жить!

Хто сіє сльози – сліз і сам зазна.


Євген Ященко

р. н. 1937

інженер

Здатність шанувати – ознака еліти.

Життя вільних громадян у вільній країні примушує їх бути рабами обов¦язку.

Окрасою речення є думка.

Вчасна похвала творить долю.

Земля має належать тим, хто любить її.

Підвищення культурного рівня населення на сантиметр піднімає добробут суспільства на метр.

Не стане благородних, то не буде нічого.

Я на все здатний, але мушу робити тільки те, що вмію робити тільки я.

Брехуни знають правду.

Невпинно вивчай ворога, і паніка охопить його.

Хіба можна вилікувати націю, коли історію її хвороби не вивчено?

Переконання – це перевдягнені інтереси.

Характеристика – це вже вирок.

На вищому ступені індивідуальної свободи людина сама ставить завдання перед собою.

Знайти себе – це означає знайти діло, для якого ти народився.

Опікування власним добрим іменем свідчить про повагу до людей.

Думка про смерть відганяє нудьгу.

Мистецтво – це пам’ять про життя.

 Іван Франко

(1856-1916)

поет, письменник, громадський діяч

Хто твердить – люблю свій народ, а не виконує свої обов’язків перед ним, – той твердить лож.

Лиш боротись – значить жить.

Хто з злом не боресь, той людей не любить.

Ніщо так не деморалізує чоловіка, як похвала його краси.

Народ, що не шанує своїх великих людей, не варт звання освіченого народу.

Яким чоловік вродився, таким і згине.

Література кожного народу – це найкраще дзеркало його життя.

Література – се найвищий вицвіт людської цивілізації, найкраще її мірило.

Сама природа дбає за то, аби між людьми не було рівності.


Дмитро Арсенич

р. н. 1938

літератор

Життєва драма – єдина з драм, що відбувається без репетицій.

Афорист не повинен ставити крапку над “і”. Нехай якесь зусилля зробить і читач.

Знайдений ідеал втрачає привабливість.

Іди – і обрій розшириться!

У хвилини щастя люди не старіють.

Нулі певні, що авторитет мільйона тримається на них.

Стань полководцем власних думок: навчи їх хоробрості.

Пройдені рубежі стають тилом.

Цінуй чужі думки, але не настільки, щоб привласнювати їх.

Лестощі – це словесний хабар.

Лякаються грому, хоч вражає блискавка.

 Павло Грабовський

(1864-1902)

поет, перекладач, громадський діяч

Не загоїть серця фальш.

Неволя живої душі не уб’є.

Мало нас, та се – дарма; міцна віра рушить скали… Тим загибелі нема, кому світять ідеали!

Не додавай знесиленим журби, не добивай зневір’ям підупалих…

Не смерть страшна, не довгий час неволі, – не важко буть героєм проти них; а страшно жить, запрягшись мимоволі в ярмо дурниць  та клопотів дрібних.

Нас жде невіддячений труд!


Василь Стус

(1938-1985)

поет, громадський діяч

Самовисочіння людини – то єдиний спосіб збереження землі.

Ми досі ще рятуємо дистрофію тіл, а за прогресуючу дистрофію душ – нам байдуже.

Переставши бути собою, поет втрачає і себе самого.

Творчість – то тільги гримаса індивідуального болю.

Один лиш час і має совість.

Терпи, терпи, терпи – терпець тебе шліфує, сталить твій дух – тож і терпи, терпи.

 Леся Українка

(1871-1913)

поетеса, драматург, громадський діяч

Благословенне слово, що гартує.

З рук смерті люди дістають безсмертя.

Сором – хилитися і долі користися.

Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть.

Смуток – не робота.

Сум не має дна.


Павло Мовчан

р. н. 1939

поет, державний і громадський діяч

Слова – наочне свідоцтво вічності.

Мораль ніколи не старіє.

У слові розкривається душа.

Література, як і релігія, – це один із шляхів пошуків істини.

Поезія – яскравий показник життєздатності національної мови.

Якщо ми не будемо думати про себе усім миром, то нам ніколи не бути собою.

 Микола Міхновський

(1873-1924)

адвокат, публіцист,  громадський і військовий діяч

Народ має право жити, коли він має силу жити.

Ми сильні нашою любов’ю до України!

Слава і побіда – це доля борців за народну справу.

Без сили нема права, щоб здобути право, треба мати силу.


Володимир Голобородько

р. н. 1940

літератор, журналіст

Афоризм має перевагу над романом: його завжди дочитують до кінця.

Проблема позитивного героя легко вирішується, якщо твір автобіографічний.

Йому так мало платили, що він мусив бути свідомим.

 Симон Петлюра

(1877-1926)

Головний Отаман Армії УНР, публіцист

Там, де справжній талант, – там, справді, немає старості.

Наша сила – в єдності, а порука успіху наших змагать – в державній слухняності!

Справа здобуття української державності – це справа нації української, а не якогось класу чи партії.

В боротьбі виростає сила.


Володимир Винниченко

(1880-1951)

письменник, політичний діяч

Вірою вбивається всякий страх.

Те, чого ти боїшся… станеться не від твоєї віри, а від твого страху.

Хто в себе не вірить, тому ніхто другий не повірить.

Хто хоче бути великим артистом, той не повинен бруднити себе.

Терор – самовбивство для тої самої ідеї, яка його вживає.

 В’ячеслав Липинський

(1882-1931)

філософ, історик, дипломат

Без традиції нема культури, без культури нема нації.

Державу Українську може здійснити наша любов до неї, а не зненависть до її ворогів.

Руїна одного з нас сьогодні потягне за собою руїну іншого завтра.

Не можуть вести когось за собою ті, що не мають ніяких внутрішніх даних на те, щоб самих себе повести.

Всі громадські цінності були завжди створені уміючою панувати над своїми та чужими пристрастями, організованою та непохитною в своїх переконаннях меншістю.

Люди звичайно хочуть того, що їм подобається, подобається ж звичайно те, що вимагає найменшої праці.

Кожне національне відродження починається з відродження еліти.


Микола Куліш

(1892-1937)

драматург

Кожен з нас живе в віках, бо ми, перш за все, – ідеї.

Без грошей і при сонці темно.

Кожне слово переконує тоді, коли за ним дзвенить зброя!

 Володимир Черняк

р. н. 1941

економіст, політичний і громадський діяч

Життя – це проба на роль людини.

Доки ти невдоволенний життя, воно минає.

Кожен мріє про таке життя, на яке не заслуговує.

Від життя можна сховатися лише в могилі.

Боюся не смерті, а страху смерті.

Наше лише те, що увійшло в гени.

Спільними для людей є відмінності між ними.

Не кожному в житті вдається зустрітися з собою.

Глибокі люди – прозорі, не глибокі – мутні.

Світ врятує милість, а не жертва.

Бог спостерігає за людиною з її серця.

Якщо ви – частина рішення, то у вас будуть проблеми.

Найкраща проповідь – власним прикладом.

Намагайся бути кращим за себе, а не за інших.

Особистість починається з самоіронії.

Засоби гублять мету.

Якщо ти думаєш про себе добре, то погано думаєш.

Пізнай себе – і ти себе не впізнаєш.

Коридори влади ведуть у лабіринт корупції.

Воля вождів стає долею народів.

Найтяжче ми буваємо покарані здійсненням наших мрій.

Якби я знав, чого хочу, я б так сильно не хотів.

Сліди минулого ведуть у майбутнє.

Хто легко говорить правду, той легко бреше.

Чим менше думаєш, тим більше однодумців.

Якщо думки не приходять в голову, то більше нікуди вони не прийдуть.

Афорист не думає, а мислить.

Незалежний той, від кого нічого не залежить.

Свобода – це остаточно усвідомнений обов’язок. Свобода – це відсутність вибору.

Ти не самотній, якщо є кому забрати тебе з моргу. Покійники – випускники школи життя.


Дмитро Донцов

(1883-1973)

публіцист,  громадський  діяч

Світ належить до тих, які вміють хотіти.

Віра – це нестримне бажання перетворити мрію в реальне життя.

Найбільш гнітять тому, хто найменше вимагає.

Демократія – панування многих – знає лише закон числа…

Сума слабих не дасть сили.

 Микола Михальченко

р. н. 1942

філософ, громадський діяч

Народ – це велика дитина. Коли не можеш дати дитині нову іграшку, розкажи їй нову казку.

Совістю можна і не користуватися, але мати її – потрібно.

Щоб бути рабом речей, треба спочатку стати їх господарем.

Історики фальсифікують минуле, ідеологи – майбутнє.

Нація жива доти, доки в її душі не згасне ідея державності.


Павло Тичина

(1891-1967)

поет

Все можна виправдати високою метою – та тільки не порожнечу душі.

Немає мужності другої, як не боятися життя.

Вся і давність, і обнова – українська мова.

 Володимир Яворівський

р. н. 1942

письменник, політичний діяч

Українська гласність: гомоніть, гомоніть собі, воно мені не заважає.

Я постаршав ще на одну істину.

Душа прагне зрозуміти, чому їй дісталося саме це тіло.

Сьогоднішня Україна: крик душі і мовчання розуму.

Сама свобода нікому нічого не дає. Це лише стан душі людини, який дає можливість домогтися навіть неможливого.

Жити-то можна, але проблема в тому, щоб вчасно померти.

Насолоджуємося свободою слова. А діла?

Пішли в народ, повернемося після смерті.


Яків Гальчевський

(1894-1943)

військовий діяч, письменник

Войовничі мужі перш за все шукають чужої сили.

Вождь може постати лише з гущі нації. Правдивий Вождь не потребує чужих зразків.

Що нам потрібно? Не губити зв’язку з предками і думати про свої нащадків.

 Олександр Довженко

(1894-1956)

письменник, кінорежисер

Сама доброчинність стає порукою, коли застосовують її помилково.

Коли пристрастей немає, немає мистецтва.

Сучасне – завджи на дорозі з минулого в майбутнє.

Якщо вчуєш жарт, шукай в ньому приховану правду.

Тільки сміхом можна беззлобно знищити зло.

Лише сильним дано право на безсмертя.

У вашій любові до життя… я бачу звичайнісінький страх смерті.

Кладовище – це дзеркало людських взаємин.

Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців.

Там, де виховують рятуватись, не перемагають.


Юрій Рибніков

р. н. 1943

літератор

Навіщо мистецтву жертви? Воно потребує талантів.

Незамінних немає. Про це свідчать заступники.

Повторення – мати вчення, та батько – плагіатор.

З усіх розділових знаків найталановитіша – крапка.

Коли всі ходитимуть на рооботу, як на свято, нікому буде працювати.

Хоч би хто грав у демократію, програє народ.

Щоб життя більше цінували, воно дорожчає.

Карають не за помилки, а за наслідки.

Старість – це коли на дереві пізнання вже не ростуть плоди спокуси.

Самокритика – одна з форм кокетування. 

Що сьогодні – ваша люб’язність, завтра ваша повинність.

Великі гроші не дають спати, малі – жити.

Ревнощі – підозра вашої неповноцінності.

 Максим Рильський

(1895-1964)

поет, перекладач, мистецтвознавець

Є сотня мов, а правда лиш одна.

Коли зійдеться три українці, то це вже хор.

Немає мудріших, ніж народ, учителів; у нього кожне слово – це перлина.

Нове життя нового прагне слова.

Чим більший поет, тим глибші корені його творчості.

Література й народна поезія – рідні сестри, що взаємно збагачуються…


Флоріан Боднар

р. н. 1942

літератор

Вдало дібраний псевдонім допомагає зробити ім’я.

Що більше можливості говорити, то меньше хочеться думати.

Навіщо порушувати закон? На те є поправки.

Ми дедалі більше стаємо господарями безвихідного становища.

Страшне не те, що все продається – жахає ціна.

 Євген Маланюк

(1897-1968)

поет, літературознавець

Як у нації вождя нема, тоді вожді її – поети.

Нація – це невсипуща внутрішня “боротьба” сил формотворчих і ідеотворчих з інертною масою (“більшістю”) етносу.

Безкриле серце не окрилити.

Наша національна проблема – брак почуття ієрархії.

Тільки вічністю міряти час.


Володимир Державин

(1899-1964)

філософ, перекладач, літературознавець

Книжки завсіди розбігаються: їхні ноги – це руки читачів.

Події та обставини скрізь пристосовуються до характеру людини, з якою мають справу.

Покоривши себе, покоримо світ!

Найбільше схильні вірити чужим обіцянкам ті, хто ніколи не додержує своїх власних.

Якщо вища чемність полягає в тому, щоб не помічати чужих нетактовностей, то найвища – либонь, у тому, щоб… взагалі уникати нетактовних людей.

Кому нема чого робити з власним знанням – викладає; хто не знаходить ужиття для власних ідеалів – виховує; Хто не сподівається успіху в особистих справах – вдається до суспільних.

Не надія рухає революцію, а ненависть і жадоба помсти, що міцніші за закон самозбереження.

Немає епохи, яка не здавалася б сучасникам перехідною…

Демократія і диктатура співвідносні, бо диктатура повинна спиратись на щось таке, що неспроможне її контролювати, а це і є демос.

Рубіж літературної творчості: письменник не може створити персонажа, розумнішого за себе.

Нація є насамперед іде, і тільки в цьому її сила і слабкість.

Хто не шанує супротивника, зневажає себе самого. 

Політичні погляди індивіда значною мірою залежать від його конституційних (психофізіологічних) властивостей.

Дердава, багатша за своїх громадян, є ворожим культурі чинником.

Сум є біль, що сумарно відчувається цілим тілом і через те відчувається нечітко.

Історія літератури є іторія літературних жанрів.

Що вищий театр, то нижча драматична література.

Інтелектуально люди діляться на тих, хто від злості розумнішає, і тих, хто від злості дуріє.

 Леонід Сухоруков

р. н. 1945

журналіст

Чим обмеженіша людина, тим безмежніша її зарозумілість.

Будувати повітряні замки легше, ніж у них жити.

Бережи совість, все інше збереже вона.

Дипломат – це людина, яка досконало володіє мовою пауз.

Чому з тими, хто хоче жити краще, нам завжди не по дорозі?

Іноді життя бере своє, а іноді відбирає.

Невміння писати не завжди збігається з умінням не робити цього.

У декого гарний смак з’являються лише з гірким досвідом.

Пантоміму породили чоловіки в період матріархату.

Часто сила – це слабкість, доведена до відчаю.

Далеко піде той, хто далеко не заходить.

Дурні існують для того, щоб підтримувати у належній формі розумних.

Вселенський парадокс: усі люди народжуються людьми, але не всі ними помирають.

Чим важча помилка, тим легше здобути урок.

Йти своєю колією часто заважають чужі шпали.

Треба завджи говорити те, що думаєш, але не завжди все.

Найлегше зрозуміти все, не знаючи нічого.

Мовчання – це іноді крик, обернений у себе.

І порожнє місце буває зайнятим.

Скільки марнуєш часу на розмови про те, який він цінний!

Дехто, виходячи у люди, перестає бути людиною.

Заздрісник не живе, а переживає.

Буває, що здатність робити помилки, переростає у майстерність.

Краще вчасно братися за розум, ніж хапатися потім за голову.

Незрідка драма – це невдала комедія.

Зузтрічаючись із деяким мистецтвом, відчуваєш себе його жертвою.

Сміх корисний для здоров’я всім, крім тих, з кого сміються.

В кожному жарті закладено його наслідки.

Добрий сміх вчить, а злий повчає.

Від любові до ненависті часом всього сто грамів.


Юрій Меліхов

р. н. 1951

літератор

Надмірна похвала – одна з форм зневаги.

Доля усміхається тим, хто з нею не жартує.

Книжковий дефіцит зникне, коли жити стане цікавіше, ніж читати.

Ніщо так не полегшує вибір, як його відсутність.

Якщо література – дзеркало життя, то цензура – її косметика.

Найзліші шаржи малює час.

Хто має совість, той більш нічого не має.

Не досить вичавити з себе раба, треба його ще працевлаштувати.

 Микола Левицький

р. н. 1946

інженер

[column]

Найгірше, коли піднімають голову ті, у кого її нема.

На жаль, не кожне колективне рішення – результат колективного розуму.

Часом вхід у глухий кут має вигляд тріумфальної арки.

Часто негативні факти не тільки мають місце, а й постійну прописку.

Набивати собі ціну змушує почуття неповноцінності.

Бувають не лише штатні одиниці, а й штатні нулі.

Те, що написано на роду, треба ще правильно прочитати.

Багатьох дратує не те, що навкруги крадуть, а те, що не діляться з ними.

Історію не обов’язково переписувати. Достатньо змістити акценти.

Всі так добре навчилися відповідати, що нема з кого й спитати.

Найлегше заволодіти масами тоді, коли маси нічим не володіють.

Щоб почати з нуля, треба ще до нього дійти.

Від частої переоцінки цінності знецінюються!

І брак розуму може бути грізною зброєю.

Діти за батьків не відповідають, просто розплачуються.

Коли уроки усторії погано засвоюються, вони повторюються.

Ми всі – діти свого часу. Але не всі рідні.

Це в простих людей – брехня, у політиків – тактичний хід.

Ковбаса – кулінарний виріб, дешева ковбаса – політичний.

Надлишок позитивних емоцій часто призводить до негативних наслідків.

Вид самозахисту – самоомана.

Можна іти й правильною дорогою, але хто на це дасть кредити.


Олександр Сухомлин

(1955-1997)

робітник

За брехню добре платять. За правду – розплачуються.

І в країні дурнів є професіонали.

Хто вчиться на помилках, а хто – робить на них гроші.

Немає нічого гіршого, ніж узаконене беззаконня.

За щастя треба боротися. Нещастя прийде саме.

Найкраща реклама – заборона.

Очі – дзеркало душі.. Та ще більше дзеркало – язик!

Чоловік любить жінку за красу, жінка любить чоловіка за його можливості.

Чим бідніша медицина, тим багатші екстрасенси.

Мудрість приходить з роками. Лише дурість постійно з нами.

Найвища стіна у світі – стіна байдужості.

Беручи від природи все, чи можна чекати милості від неї?

Чим більше помилок у юності, тим цікавіші мемуари!

Страшніше собаки може бути лише її хазяїн!

До одруження вважав себе ліриком… після весілля став філософом.

Сміх – єдина валюта, котра не підвладна девальвації.

По-справжньому освітчений той, хто вміє читати між рядками.

Чим більше думаєш про життя, тим меньше хочеться жити.

 Роман Коваль

р. н. 1959

письменник, громадський діяч

Тільки невдахи шукають еталон за межами власних кордонів.

Пізнаєш історію – пізнаєш сучасних своїх ворогів.

Демократія завжди свавільна.

“Божество” і “убожество” – як одна літера змінює зміст?!

Культура урізноманітнює, цивілізація – нівелює.

Хто забуває минуле, той не має права на вічність.

В часи катастроф смерть стає життям людства.

Життя нації – у дії, безсмертя – у слові.

Кожна нація має свою правду.

У поверхових людей глибинних вад немає.

Український народ не хотів ніколи підкорятися своїм. Тому й був підкорений чужими.

Ненависть до Пана – ознака плебея.

Любов до Володаря перетворює натовп у Народ.

Надійно обеззброює лише людська тупість


Олександр Перлюк

р. н. 1959

літератор, журналіст

Хотіли свободи слова? Затуяйте вуха!

Все, що сходить тобі з рук, обов’язково коли-небудь звалиться на твою голову.

У світі нічого не вічне, навіть тимчасові труднощі.

Ми б так багато не говорили, якби нас не чекало стільки справ.

Сьогодні кожен може мати власну думку: все одно вона нікого не цікавить.

Нехай ми йшли не туди, зато в якому темпі просувалися!

Добре жити чесно, але ж хочеться жити добре.

Безвихідь – найкращий стимул для пошуку нових шляхів!

Не має значення, що саме людина бачить, головне – як вона на це дивиться.

Як довго тягнуться хвилини, і як швидко летять роки!

Ні на що не годні здатні на все.

Керівництво пам’ятає про народ, інакше у нього не було б такої охорони.

Вони заведуть вас туди, куди ми їх посилаємо.

Великому народові – великі випробування.

Довести можна будь-яку дурницю, вистачило б розуму.

У кожній жінці стільки хорошого, що його вистачить не одному чоловікові.

Оптимісти сподіваються, що багато до чого вони просто не доживуть.

Найчастіше хочуть зігнути того, хто на голову вищий від інших.

Холостік – це мужчина, замучений щастям.

Щоб зрозуміти, чого людина домагається, досить дізнатися, про що вона мовчала.

У нас всі завжди думали про народ. Інше питання – що?!

Влада належить народові, просто командують олігархи.

Народ не може вирішувати свою долю, він – сторона зацікавлена.

Про ефективність реформ дізнаємось після перепису населення.

Всі наші нещастя від бажання бути щасливими.

Звідки ж нам знати, що ми робимо, якщо ми ще не закінчили.

Панацея від усіх бід – одна велика біда.

Ми живемо в такий час, коли все можна списати на час.

Якщо консолідуються, значить, незабаром будуть щось ділити.

Наша демократія не розрахована на таку кількість народу.

Що ж іще реформувати, якщо вже нічого розкрадати?

 Андрій Коваль

р.н. 1956

історик, громадський діяч

Биті шляхи ведуть у глухі кути історії.

Пам’ятай, що більшість твоїх слів – зайві.

Великим служити не сором, сором служити нікчемам.

Найбільшого досягає не той, хто йде правильним шляхом, а той, хто його прокладає.

Хто зробив усе, що міг, той зробив ще не все.

Доля нації зашифрована в її міфах.

Хочеш бути оригіналом – стань порядною людиною.

Кумир вічно живий, поки за нього вмирають.

Гарний смак компенсує брак розуму, але розум не компенсує браку гарного смаку.

Життя втрачає сенс, коли втрачаєш смак до життя.

Оскільки люди нерівноцінні, то їх правди нерівноправні.

Смерть доводить, що світ може легко обійтись без тебе – ось у чому справжній жах смерті.

Не важко поставити перед народом Велику Мету, важко створити народ, вартий цієї Мети.

Від тебе до Неба – трошки меньше, ніж вічність, а від Неба до тебе – трошки більше, ніж мить.

Авантюристи завджи в авангарді історії.

Гарний смак – другий розум.


Назип Хамітов

р. н. 1963

філософ, письменник

Пізнання і творчість достатньо відчужені одне від одного.

Воля до маніпулювання є прагнення до знищення душі людей.

Рід породжує пристрасть, воля – цивілізацію, натхнення – культуру.

Могутність більше належить стихії Вічності, тоді як влада перебуває в часі.

Комп’ютерна цивілізація перетворює знання в інформацію, а пізнання – в інформування.

 Дмитро Корчинський

р. н. 1964

політичний діяч, поет

Революція починається з революції назв.

Демократія – це безособова диктатура.

Ідея живе у своїх крайніх виявах. Вона вмирає, коли її приймає більшість.

Батьківщина – не територія, а сума подвигів.

Люди захоплюються переможцями, але в душі не люблять їх, бо мати справу з переможцем – це мати справу з війною.

Коли ганьбу розтягнути в часі, вона сприймається як реалія життя.

У війні перемагають хоробріші, під час миру – підліщі.


Віктор Радіонов

р. н. 1966

публіцист, громадський діяч,

Зло людину бере, а добро наповнює.

Партія, не спроможна зібратися на з’їзд для саморозпуску, – невмируща.

Не відділивши від нації її ворогів, марно сподіватися на консолідацію.

Плата за свободу – невизначеність, за право вибору – відповідальність.

Громадянином держави повинен бути тільки той, хто в ній зацікавлений.

Постійні уникання боротьби – передумова поразок.

Хороших письменників постійно бракує, але ніхто їх не друкує.

Коли чорне важко видати за біле, його спочатку видають за сіре.

У розвинених державах зовнішня політика диктується внутрішньою, у недорозвинених – зовнішній тиск визначає внутрішню політику.

 



 Шановний читач!

З розширеним варіантом “Української афористики” пропонуємо ознайомитися у виданні: Українська афористика Х-ХХ ст. : 100 майстрів української афористики / [упоряд. : Р. Коваль, В. Шевчук, М. Михальченко]. – К. : Просвіта, 2001. – 320 с. : іл. – (Класика світової афористики; т. 1) яке знаходиться у фондах бібліотек ЦБС “Свічадо”.







Коментувати

Увійти за допомогою: 
МультиВход

Вашу електронну адресу не буде опубліковано. Обов"язкові поля позначені *



*