У березні 1886 року в Атланті полковник Джон Пембертон, фармацевт за освітою, намагався знайти засіб від головного болю. З цією метою він зварив незвичайний сироп карамельного кольору. В рецептуру напою входили відвар листя коки, цукор і кофеїн. Тому по своїй дії напій вийшов досить стимулюючим. Потім напій почали додавати газовану воду. Приблизно в той же час напій отримав назву «Кока-Кола».Спочатку напій щодня купували в середньому лише 9 осіб. Виручка з продажу протягом першого року становила всього 50 $. На виробництво «Кока-Коли» було витрачено 70 $, тобто в перший рік напій був збитковим. Але поступово популярність «Кока-Коли» зростала, і прибутку від її продажу теж. У 1888 році Пембертон продав права на випуск напою. У 1892 році бізнесмен Аса Гріггс Кэндлер, що володів правами на «Кока-Колу», заснував компанію «The Coca-Cola Company», яка займається виробництвом напою і понині.

З 1894 року «Кока-Кола» продавалася в пляшках.

В 1902 році з обігом 120 тисяч $ «Кока-Кола» стала найпопулярнішим напоєм в США.

Роман англійського письменника-фантаста Герберта Уеллса «Тоно-Бэнге» являє собою сатиру на створення, рекламу і поширення «Кока-Коли» (названої в романі «Тоно-Бэнге»).

В кінці 1890-х років суспільна думка повернулася проти кокаїну. Після цього у «Кока-Колу» стали додавати не свіже листя коки, а вже «вичавлені», з яких був видалений весь кокаїн.

У 1980 році «Кока-Кола» стала офіційним напоєм Олімпійських ігор у Москві, а з 1988 року «Кока-Кола» вийшла на ринок СРСР, виробництво було налагоджено на Москворецькому пивоварному заводі.