О. К. Толстой

05.09.1817 — 10.10.1875

Олексій Костянтинович Толстой — російський письменник, поет, драматург, вихований на історичній Гетьманщині. Член-кореспондент Петербурзької Академії Наук.
Народився (24 серпня) 5 вересня 1817 р. в Петербурзі; здобув освіту на словесному відділенні Московського університету, закінчивши його в 1836 році. З 1834 року служив у Московському архіві Міністерства закордонних справ, потім був на дипломатичній і військовій службі; а з 1843 року обіймав різні придворні пости.

З 1840-х років він почав літературну творчу діяльність, проявивши талант у створенні ліричних віршів і балад. Серед популярних — «Дзвіночки мої», «Ти знаєш край, де все великою кількістю дихає», «Де гнуться над виром лози» та інші. Перша публікація — фантастична повість «Упир» (1841, під псевдонімом Краснорогскій).

З 1854 року Толстой друкував у «Современнике» у співавторстві з братами Жемчужниковими вірші і пародії від імені вигаданого автора, Козьми Пруткова.

У 1861 році Толстой відійшов від двору і повністю зосередився на творчості. Опублікував драматичну поему «Дон Жуан» (1862), історичний роман «Князь Срібний» (1863), історичну трилогію — трагедії «Смерть Івана Грозного» (1866), «Цар Федір Іоаннович» (1868), «Цар Борис» (1870). А в 1867 році вийшло перше зібрання віршів Толстого. В останнє десятиліття життя писав балади («Роман Галицький», «Борівой», «Ілля Муромець», «Садко» та ін), поеми, ліричні вірші. Більше 70 віршів покладено на музику російськими композиторами — Римським-Корсаковим, Чайковським, Мусоргським, Рубінштейном, Танєєвим і ін.

Письменник помер (28 вересня) 10 жовтня 1875 р. від випадкового передозування ліків.