В’ячеслав Тихонов

8. 02. 1941 – 11. 09. 2011

В’ячеслав Васильович Тихонов — видатний радянський і російський актор.

Першим шлюбом актор був одружений на актрисі Нонні Мордюковій (з якою прожив 13 років, до 1963 року). В шлюбі народився син Володимир (1950-1990).

Друга дружина актора, з 1967 року, Тамара Іванівна (нар. 1944), за фахом-викладач французької мови, працювала у «Совэкспортфильм». З Тамарою артист познайомився на озвучення головної ролі у французькому фільмі «Чоловік і жінка», одружилися під час зйомок картини «Доживемо до понеділка». В цьому шлюбі, що тривав 42 роки, народилася дочка Анна (1969), після закінчення Вдіку стала актрисою і продюсером.

Кращі фільми

  • Вони боролися за Батьківщину
  • Білий Бім Чорне вухо
  • Справа була в Пенькові
  • Доживемо до понеділка
  • Війна і мир (актор)

Кращі серіали:

  • Сімнадцять миттєвостей весни
  • ТАСС уповноважений заявити…
  • Зал очікування
  • Єралаш (актор)
  • Битва за Москву (озвучка)
  • Заслужений артист РРФСР (1962)
  • Народний артист РРФСР (1969)
  • Державна премія СРСР (1970) — за виконання ролі Іллі Семеновича Мельникова у фільмі «Доживемо до понеділка»
  • Народний артист СРСР (1974)
  • Золота медаль імені А. П. Довженка (1975) — за виконання ролі майора Млынского у фільмі «Фронт без флангів»
  • Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих (1976) — за виконання ролі Штірліца у фільмі «Сімнадцять миттєвостей весни»
  • Премія КДБ СРСР (1978) — за участь в телесеріалі «Сімнадцять миттєвостей весни»
  • Премія Ленінського комсомолу (1979) — за виконання ролі майора Млынского у фільмах «Фронт без флангів» (1974 рік) і «Фронт за лінією фронту» (1977 рік)
  • Ленінська премія (1980) — за виконання ролі Івана Івановича Іванова фільм «Білий Бім Чорне вухо»
  • Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка (1980) — за читання дикторського тексту в телефільмі «Відродження»
  • Премія на ІІ Міжнародному кінофестивалі слов’янських і православних народів «Золотий витязь» (1993) — за видатний внесок у слов’янський кінематограф
  • Приз Президента Російської Федерації на кінофестивалі «Кінотавр» в Сочі (1998) — за творчу кар’єру
  • Премія «Кумир» у номінації «за високе служіння мистецтву» (1997)
  • Кінопремія «Ніка» в номінації «Честь і гідність» (2000)
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (8 лютого 2003 року) — за великий внесок у розвиток вітчизняного кіномистецтва
  • Орден Пошани (8 лютого 2008) — за великий внесок у розвиток вітчизняного кінематографа і багаторічну творчу діяльність
  • Премія Уряду Російської Федерації в області культури (2008 рік) — за роль «Людина з німбом» у фільмі Е. Рязанова «Андерсен. Життя без любові»
  • Премія ФСБ Росії за кращу роль співробітника органів безпеки у вітчизняному кінематографі (посмертно) (2009)
  • Зріст: 1.85 м
  • Після школи працював токарем на військовому заводі.
  • У 1945 році В’ячеслав Тихонов намагався вступити до ВДІКУ, але йому було відмовлено по причині — «нефотогеничная зовнішність». Вже після завершення вступних іспитів професор Вдіку Б. В. Бібіков зарахував Тихонова до себе на курс. У 1950 році з відзнакою закінчив ВДІК.
  • Під час навчання у Вдіку В’ячеслав одружився на Нонні Мордюковій (з якою прожив 13 років).
  • Кращий актор за опитуванням журналу «Радянський екран» в 1966 році (“Війна і мир”).
  • В юності В’ячеслав Тихонов зробив собі татуювання на руці у вигляді слова «Слава», яку йому доводилося приховувати на зйомках протягом усього подальшого життя.
  • Найближчими друзями Тихонова були режисери Станіслав Ростоцький і його син Андрій, з якими Тихонов любив їздити на рибалку, сім’я директора кіностудії ім. Горького Григорія Рималиса, шаховий гросмейстер Лев Полугаевский.
  • На початку 1990-х років Тихонов придбав дачу на Ніколіній Горі на березі Москви-ріки, яка до кінця життя залишався його улюбленим місцем відпочинку. З легкої руки журналістів актора в цей період життя прозвали Великим Пустельником.
  • Іменем В’ячеслава Тихонова названо морське судно геофізичної розвідки судноплавної компанії «Совкомфлот» (спущений на воду в серпні 2011)