В’ячеслав Котьоночкін

20.06.1927 — 20.11.2000

В’ячеслав Михайлович Котьоночкін – радянський режисер-мультиплікатор, художник і художник-мультиплікатор. Один з найвідоміших і улюблених режисерів анімаційного кіно, автор кінохіта «Ну, постривай!», постановник бешкетних, насичених динамікою і гумором фільмів «Межа», «Він попався», «Попався, який кусався», «Стара платівка», «Кошеня з вулиці Лизюкова» починав як художник-аніматор, що працював з провідними режисерами «Союзмультфільму» 1940-х і 1950-х років, був одним із найбільш плідних мультиплікаторів студії і взяв участь у створенні понад 80 картин. Він захоплювався «одушевлінням» ритмічних, «швидких» епізодів, був майстром танцювальних сцен. Як режисер він зняв велику кількість сюжетів для кіножурналу «Фітіль», робив анімаційні вставки для художніх фільмів «Кухарка», «Подорож у квітень» і «Все для вас».

Був у шлюбі з Тамарою Вишневою (балерина). Двоє дітей: син — Олексій — режисер-мультиплікатор, дочка Наталя.

Кращі серіали:

  • Ну, постривай! (режисер)
  • Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1976)
  • Дитячий міжнародний «Орден Усмішки» (1985)
  • Народний артист РРФСР (1987)
  • Державна премія СРСР за серіал мультиплікаційних фільмів «Ну, постривай!» Виробництва студії «Союзмультфільм» (Премія за твори літератури і мистецтва для дітей) (1988 рік)
  • Орден Дружби за заслуги перед державою, багаторічну плідну діяльність у галузі культури і мистецтва (1996)
  • 1963 – «Сліди на асфальті» (приз на IV МКФ в Будапешті, Угорщина-67)
  • 1971 – «Ну, постривай!» (4 вип.) (приз на ХХVIII МКФ спортивних фільмів в Кортіна-д-Ампеццо, Італія-72)
  • Зріст: 1.87м
  • Захоплення малюванням — і, за його власним визнанням, «легковажне прізвище» — привели Котеночкина на студію «Союзмультфільм». У 1947 році за порадою Бориса Дежкина Котьоночкін вступив на курси мультиплікаторів при студії «Союзмультфільм» і після їх закінчення почав працювати на студії з 1962 року як режисер.
  • Серія фільмів «Ну, постривай!» принесла В’ячеславу Котьоночкину славу не тільки в СРСР, але і практично у всіх соціалістичних країнах. У Болгарії з’явилося кафе «Ну, постривай!», а польські діти в 1985 році присудили Котьоночкину найвищу нагороду, про яку мріє кожен режисер дитячих фільмів – «Орден посмішки».
  • У 1999 році вийшла його книга спогадів «Ну, Котьоночкін, постривай!».


Схожі публікації:

  1. “Кращий спосіб почати робити – перестати говорити і почати робити…” (115 років від дня народження)