Князь Ярослав Володимирович увійшов в історію як мудрий правитель, далекоглядний дипломат та вмілий розбудовувач, що духовно зміцнив Київську Русь і привів її до культурного піднесення.
З малих літ Ярослав був намісником батька, князя київського Володимира Великого, в Ростові, а після смерті брата Вишеслава став князювати у Новгороді. Саме це місто і стало його воєнною силою і підтримкою протягом усього його правління.

Після смерті батька 15 липня 1015 року Ярослав розпочав війну з братом Святополком, яка не припинялася чотири роки. 1019 року Ярослав з новгородською і варязькою дружинами остаточно розбиває брата, після чого проголошує себе правителем Русі.

Проте одноосібним правителем Ярослав став лише після смерті у 1036 році брата Мстислава, якому підпорядковувався Чернігів і лівобережні землі, і якого він не міг перемогти.

Ще одним кроком Ярослава до одноосібного правління стало ув’язнення брата Судислава, який міг би зазіхнути на владу. Втім, і після ліквідації загрози владарюванню з боку членів родини, правління нового князя не було спокійним.



Схожі публікації:

  1. “Думка! Велике слово! Що ж і становить велич людини, як не думка?..” (180 років від дня смерті)
  2. “Тебе я словом правди привітаю…” (120 років від дня смерті)
  3. “Самый великий источник энергии это — человеческая мысль…” (155 років від дня народження О.Беляєва)