Вітаємо Вас на блозі Центральної Районної Бібліотеки ЦБС "Свічадо". Ми працюємо для Вас.

Опубліковано: 22.10.2013

Вірші

Ай-Петрівський спогад

Як линула в хмари кабінка, Я згадую знову і знов. Як слухала шепіт природи, Пташину відверту розмову. Як чула здається серцем Ноти гірської краси. А скелі неначе рідні, Щось шепотіли мені. Довкола стелилася сутінь, Відходив до сну гірський край. Серце натхненно казало: «Вечірній Ай-Петрівський рай».

Автор: Анастасія Лебедєва

Київ

«Я – Українка», – з гордістю кажу, Своє рідне місто з дитячих літ люблю. І Дніпро широкий, і річечку вузьку, І чарівну й ніжну київську весну. Як цвітуть каштани і пташки кружляють, Піснею дзвінкою весну зустрічають. Як біжать струмочком, слізоньки зими, Сонечко розтоплює останні сніги. Києве мій любий, Україно – мати, Завжди я вас буду любити й шанувати. І зелені схили широкого Дніпра Завжди мене кличуть, де б я не була.

Автор: Анастасія Лебедєва

Київська осінь

Стоїть місто у шатах барвистих, Пломеніють алеї міські. Задаровують душу ліричну Мальовничі картини живі.

Я дивлюсь в перспективу художню, Золотіє каштановий рай. У чарівнім убранні шовковім Мій закоханий київський край.

Повстає перед поглядом мрійним Святий київ у царській порі. І з дитинства знайомі проспекти У білявій перлистій імлі.

Автор: Анастасія Лебедєва

Судьба (или Доля)

Родилась я в казацкой станице, В простом украинском роду. Не мечтаю о жизни в столице, По стопам родителей пойду.

Но в жизнь вмешалась божья воля, Осталась рано сиротой. Досталась не простая доля, И жизнь сложилась не простой.

Ой, мама, мамочка моя, Скажи, родная, ты оттуда. В чём виновата стала я, Зачем мне в жизни стало худо?

Дождалась всё-таки ответа, В котором было два совета. Будь с людьми добра всегда, Не откажи ни в чем им никогда.

Увидит бог твои дела, Воздаст тебе он по заслугам, Вернет тебе, что ты дала, И всем ты станешь верным другом.

Автор: Н. Скрипников

Прощання

Падав листок, сентиментальний спомин. Ось такий самий ти в руках несла… Звичайна смутку і зажури мова, Проте, погодься, в кожну мить – нова.

Кружляв листок, нагадував віночок Гаптованих мінливих твоїх слів: Вітер утішитись захтів, І ненароком роз’ятрив струмочок – Колись я лиш тобою снив!

Природо! О, чарівнице весела! Ти всюди рух, ти всюди благодать. У людську глибочінь приносиш зело, Барвистих снів і почуттів, достоту рать.

Чому ж тужу я?! Сам того не знаю. То, певно, незбагненна людська суть. Можливо, щастя лиш веселим снить, Ба, думка лине до печалі краю…

Точивсь листок, нагадував про Вас. Як перше, ладен божеволіти щораз, Я Вас іще люблю, але чомусь сумую.

Автор: Ставицький Михайло

Кривавий майдан

Світлій пам ’яті загиблих на Майдані присвячується Схаменіться, можновладці! Українська ллється кров. Вічні цінності забуто, Зтерто начисто любов. Люд зібрався на Майдані Відстоять свої права. А на нього преться танком Озвіріла “беркутня”. Весь Майдан в калюжах крові. Як це можна описать? Син до Києва поїхав, А тепер його … ховать. Материнське рветься серце: Син її лежить в труні. Гострим болем відгукнеться Вічна пам’ять у душі. Чим тепер Майдан наш буде? Серцем радості й добра? Як же, стоячи на крові, Можна відзначать свята? Ні! Майдан віднині стане Місцем честі і скорбот. Все, що діялось в столиці, Збереже в душі народ.

Автор: Анастасія Лебедєва

На Байковому кладовищі

100-тій річниці з дня смерті Лесі Українки присвячується На Байковому цвинтарі стою Я на могилі молодої Лесі. В зажурі я лице своє хилю І покладаю квіти поетесі. Вона любила це життя нелегке, Хоч кожен день жила у боротьбі – Долаючи страшенні болі, Які таємно зводили її. Однак вона недузі не здавалась Любила книги, музику, життя. І без надії таки сподівалась, – Цю заповідь у серці пронесла.

Автор: Анастасія Лебедєва

Шевченко мій, Шевченко наш!!!

Шевченко мій, Шевченко наш!!!

Твій дух в борні — горить не згас.

Слова твої такі пророчі,

Що нам відкрились наші очі,

Що все у нас, як і тоді.

Є серед нас і трударі,

Й багаті є, і є – пихаті,

Які живуть не в малій хаті.

Будують замки височенні

Й діла рішають злободенні…

І всі вони природу люблять,

Хоча чимало її гублять.

Ховають за паркан високий,

Щоб з ними вся була краса –

І голубії небеса.

Шевченко мій, Шевченко наш!!!

Вогонь твій зовсім ще не згас!

Любіть ви, нашу Україну –

У цю проблемную годину,

Любіть садок наш коло хати,

Любіть маленькеє дитятко,

Яке так тягне рученятка

До мами – рідної, своєї…

Любіть й вивчайте рідну мову!

Мову красиву, веселкову,

Чарівну, добру, милозвучну.

В ній є слова – дотепні, влучні,

Якими можна все сказать

Й красу природи передать.

Шевченко мій, Шевченко наш!!!

Вогонь твій зовсім ще не згас.

Він нас єднає у цей час!

І все горить він, і палає,

І Україну прославляє!!!

Автор: Ковальчук Світлана Петрівна. 18.03.14

Тобі Тарасе

1. Тарасе, сину рідний наш, Давно пішов з життя від нас. Спиш вічним сном уже давно. На кручі де тече Дніпро.

2. Шепочуть верби над водою, І місяць світить над горою Із хмари де-де вигляда. Горами хвилю підійма.

3. В житті ти мріяв при зорі, Щоб хоч умерти на Дніпрі Хоч на малесенькій горі, Де світять зорі у пітьмі.

4. В житті загнав багато горя. Ти геній українського народа. У наших душах ти не вмреш, Тарасе, ти для нас живеш!

2 вересня 2011 р.

Автор: Онищук Володимир Іванович

70-років  звільнення Києва від німецьких катів. 6 листопада 1943 рік.

До 66-річчя звільнення Києва…

1. 66-років пройшло З того часу. Як звільнили Київ, Від фашистських катів.

2. Рідна наша земле, І святий Хрещатик, Все було в руїнах До останніх днів.

3. Але сила й воля, Нашого народу. Все відбудували Київ помужнів.

4. То ж шануймо друзі, Нашу Україну. Від її майбутніх Шаленних ворогів.

5. Хай щастить вам друзі, В вільній Україні. Доброго здоров’я, І довших років.

6. Жить Вам до ста років, І війни не знати, Ви наші герої, На рідній землі.

6.11.2011 р.

Автор: Онищук Володимир Іванович

Осень

За окнами осень, Вся листва облетела, Только листья березки, Зеленеют в дали. Ты мой друг одинокий, Не грусти не печалься Над тобою летят журавли.

В поднебесье высоком, Их в ключе очень много Как летят, как курлычут Выйди друг посмотри В голубом поднебесье, По небесному маршруту Улетают от нас журавли.

Покидая гнездовья, Ищут путь в своей жизни, Так и мы, как друзья Ради встречи любой. Остаемся друзьями И на веки клянемся Сохранить нашу дружбу с тобой.

7 окт. 2012

Автор: Онищук Володимир Іванович

Про собаку

Дай лапу Зевс, свою большую лапу, Прижму ее и скажу здравствуй друг. Мой верный и неповторимый пес, Ты преданный любимый друг. Мы как друзья, 15-летней жизни Дружили и гуляли по утрам. Симпотная собачая мордашка, И нос большой в который целовал. Твоя энергия и гордый нрав, Вселяли в мою душу силу, Я счастлив тем, Что у меня есть, мой пес родной Всеми любимый.

Автор:  Онищук Володимир Іванович

Встань козацька слава

сл.Богачука, муз.І.Слльоти.

Встань козацька славо, Засвіти знамена Гордо й величаво, Піснею промов Ой, ти Україно, Купено священа Ми твоя надія Віра і любов.

Нас благословляють, Береги Дніпрові, Заповіт козацький В серці берегти. Ой, ти Україно, Скільки сліз і крові Тут було пролито Щоб не вмерла ти.

Всі ми твої діти, Підем за тобою. Чуєш сурма грає Кличе борні час. Ой, ти Україно, Будь завжди собою І ніхто, ніколи Нездолає нас.

Боже, наш єдинний, Спаси Україну. Дай нам сили й волі, Землю зберегти. Щоб жилося краще, В вільній Україні, Господи Владико, Нам допоможи.

Автор: Онищук Володимир Іванович

Ще одна нача читачка – Світлана, має персональну сторінку своїх віршів в Інтернеті.







Коментувати

Увійти за допомогою: 
МультиВход

Вашу електронну адресу не буде опубліковано. Обов"язкові поля позначені *



*