Це свято, навіть, швидше, обряд, дуже древній , що зародився на Русі в період двовірства. Іноді водопілля називають Переплуття, Днем Водяного, іменинами Водяного , але сутність залишається незмінною — в третій день цвітіння (3 квітня) на Русі шанували пробудження від зимової сплячки Водяного, русалок і всій водної живності. 

Разом з приходом весни і пробудженням природи прокидається від зимової сплячки і Водяний. За довгу холодну зиму дідусь-Водяний ослаб і зголоднів. Прокинувшись, Водяний відразу бажає поживитися чим-небудь, а потім йде оглядати да оглядати своє водяне царство. 

У цей день опівночі рибалки приходили до води почастувати і задобрити дідуся-Водяного.  Кажуть, що рибалки пригощали Водяного : «Ось тобі, дідусь, Гостинець на новосілля: Люби, даруй нашу сім’ю». Коли ж рибалки задобрять його добрим гостинцем то він упокорюється, стереже рибу, переманює до себе великих риб з інших річок, рятує рибалок від бурі і потоплення, не рве неводів і бреднів.  У деяких областях риболови наділяють Водяного гостинцем, виливаючи в річку олію, примовляючи: «Ось тобі, дідусь, гостинцю на новосілля. Люби да даруй нашу сім’ю». 

Приблизно з цього часу слов’яни чекали розливу річок.



Немає пов'язаних публікацій.