Ю. М.Хорунжий

05.08.1937 – 04.12.2007

Юрій Михайлович Хорунжий — український письменник, журналіст, історик, літературознавець.

Народився у м.Києві в родині педагогів. Здобув вищу технічну освіту. Працював у геофізичних і геологічних експедиціях, редактором у журналі “Україна”, від 1992 року на громадських засадах редагує часопис “Зона” — видання Товариства колишніх політичних в’язнів. Член Національної спілки письменників України.

Автор 45 особистих і гуртових книжок, близько 300 публікацій у періодичній пресі, чимало з них перекладено англійською і російською.

ТВОРЧІСТЬ

  • «Вісім місяців — лише мить» (1967),
  • «Дзвонити тричі» (1971),
  • «Давні мелодії» (1971),
  • «Дивний камінь» (1976),
  • «Шість балів за впертість» (1982),
  • «Гонитва до мосту» («Скіфи», 1983, у співавторстві з Володимиром Жмирем),
  • «Ярмарок у Дрогобичі» (1984),
  • «Глаза в зеркале» (Москва, 1984, переклади на російську повістей та оповідань Хорунжого),
  • «Літа надій» (1986),
  • «Борвій» (1987),
  • «Коли промовляють фальконети» (1988),
  • «Чуєш, брате мій» (1989),
  • «Таємна грамота» (1990),
  • «Серця міддю не окути» (1990),
  • «Людям мила» (1993),
  • «Злет і заземлення Григорія Полетики» (1994),
  • «Сага про Ярославових доньок» (1997, у співавторстві з Юрієм Якимівим),
  • «Українські меценати. Доброчинність — наша риса» (2001),
  • «Вірую» (2001),
  • «Микола Плав’юк. Україна-життя моє. Т. 1. Від селянського сина — до державника» (у співавторстві з Віктором Тереном, 2002),
  • «Шляхетні українки» (2003),
  • «Любов маєш — маєш згоду» (2003),
  • «Мужі чину» (2005),
  • «Садовський садить сад – з Марією і без» (2005).

Крім того, він один з авторів кількох десятків гуртових книжок і збірників або автор передмов до них, зокрема і виданого в Москві збірника «Приключения-79» (1979), де вміщено його з В. Жмирем переклад з української спільної історичної повісті «Скифы».

У періодичній пресі надрукував понад 400 статей, досліджень про життя і творчість видатних діячів культури і науки та української історії, зокрема репресованих, рецензії на книжки інших авторів, кілька наукових і науково-популярних статей із геофізичної науки та екологічних проблем.

Упорядкував і підготував до друку десять художніх і документальних книжок інших авторів:

  • «Дерево пам’яті», вип. З, 1991; вип. 2, співупорядник з Валерієм Шевчуком, 1992;
  • «Опера СВУ — музика ГПУ», 1992;
  • «Валерій Марченко. Листи до матері з неволі», співупорядник із Ніною Марченко-Смужаницею, 1994;
  • «Марія», 1999;
  • «Людмила Старицька-Черняхівська. Вибрані твори», вступна стаття, примітки, 2000;
  • «Володимир Косовський. Дума денна й нічна», 2001;
  • «10 років роботи комісії Київради з питань поновлення прав реабілітованих», 2001;
  • «Василь Гурдзан. Публіцистика», 2001;
  • «Співець душі народної» (співупорядник з Л. Пархоменко і Т. Неліною), 2003.