П. П. Глазовий

30.08.1922 – 29.10.2004

Павло Прокопович Глазовий – український поет-гуморист и сатирик. Автор поеми «Слався, Вітчізно моя!», 13 книжок сатири та гумору, 8 книжок для дітей.

Павло Глазовий народився в сім’ї хлібороба. Навчався в Новомосковської педагогічній школі на Дніпропетровщині, після закінчення якої в 1940 році був призваний в армію. Учасник Великої Вітчизняної війни. Після війни навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його помітив Остап Вишня, який підтримав письменницьку діяльність талановитого юнака, допоміг з перекладом до Києва для продовження навчання. У 1950 році Павло Глазовий закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту. У 1950-1961 – заступник головного редактора журналу «Перець», в подальшому – заступник головного редактора журналу «Мистецтво» ( «Мистецтво»).

Є лауреатом премії імені Остапа Вишні в 1988 році за книгу «Смехологія».

Друкувався з 1940 року.

Жив у Києві на вулиці Льва Толстого, 25. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

 

Окремими виданнями вийшли:

  • поема «Слався, Вітчізно моя!» (1958),

поетичні збірки сатири і гумору

  • «Великі цяці» (1956),
  • «Карикатури з натури» (1963),
  • «Коротко и ясно» (1965),
  • «Щоб вам весело було» (1967),
  • «Мініатюри та гуморески» (1968),
  • жартівлива поема «Куміада» (1969),
  • «Усмішки» (1971),
  • «Смійтесь, друзі, на здоров’я» (1973),
  • «Байки та усмішки» (1975),
  • «Весела розмова» (1979),
  • «Хай вам буде весело» (1981),
  • «Сміхологія» (1982).

Книги для дітей:

  • «Пушок и Дружок» (1957) і «Старі друзі» (1959), написані в співавторстві з Федором Маківчук,
  • «Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника» (1958) – у співавторстві з Богданом Чалим,
  • «Іванець-Бігунець» (1963),
  • «Як сторінка, то й картинка» (1964),
  • «Про Сергійка-Нежалійка та клоуна Бобу» (1965),
  • «Перчене» (1966).

Серед останніх книг – «Вибрані усмішки» (1992), «Веселий світ и Чорна книга» (1996), збірка «Сміхослов» (1997). У них зібрані твори різних жанрів: байки, гумористичні та ліричні вірші, проза, жартівливі поеми, дитячі казки.

 

Чимало байок та мініатюр мають риси народного анекдоту. Його твори із задоволенням виконують майстри слова, народні артисти Анатолій Литвинов і Анатолій Паламаренко, Андрій Сова, Тарапунька і Штепсель. Пік популярності Павла Глазового припав на 1980-ті. Тоді без його гуморесок не виходив жоден журнал «Перець», вони часто звучали зі сцени.