Лісовою сторожкою з Григорем Тютюнником (85 років від дня народження)

Г.М. Тютюнник

1931-1980

Григір Михайлович Тютюнник — український письменник-прозаїк, лауреат Республіканської премії ім. Лесі Українки та Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, належить до числа тих письменників, які своїм правдивим, тривожним словом будили совість і милосердя — наближали наше суспільство до усвідомлення необхідності, невідворотності радикальних змін.

Його оповідання й новели аж ніяк не підходять під стандарти «соціалістичного реалізму», далекі від ілюстрування партійних гасел, від нав’язуваного літературі фальшивого оптимізму. Саме за те, що він не хотів писати як усі, Григора Тютюнника постійно переслідували служителі правлячої ідеології. Його порятунком було те, що він не торкався політики, не використовував публіцистичних засобів соціального аналізу актуальних сільських проблем, не прагнув когось викрити, щось засудити. Зрештою, це тоді було практично неможливо. Він дає художній аналіз актуальних соціальних проблем і, зокрема, проблем тогочасного села.

У творах Григора Тютюнника стільки правди життя, що читати їх відсторонено, без щему в горлі, неможливо. І водночас навіть у дуже сумних речах, таких як повість «Климко», оповідання «Перед грозою» чи «Вуточка», автор залишає читачеві промінь віри. Ніби промовляючи: «Життя — складне, але варте того, щоб його любити». І це відчувати особливо дивовижно, знаючи, що сам письменник пішов з життя за власною волею…